Свої люди
Як медіа допомагають зберігати зв'язок із домом і надіями туди повернутися
Привіт, колего!
Головна редакторка медіа для медіа Дар’я Трапезнікова на зв’язку.
Вітаю вас із Днем Незалежності України! І хоч наразі, коли триває боротьба за цю саму незалежність, свято має ноту болю та втрат, тим не менш — щастя святкувати його в Україні. Нехай ми будемо в цьому щасливі й далі.
Частина українців вимушено покинули свій дім 10 років тому. Інша частина — після 24 лютого 2022 року. Навіть зараз триває евакуація з низки прифронтових громад, а отже люди втрачають дім і зв’язки зі своїм краєм і минулим.
Сьогоднішній лист хочу присвятити тому, як наші колеги-медійники працюють із тимчасово окупованими територіями та підтримують зв’язки з тими, хто лишився, й тими, хто поїхав.
Тримаємо зв’язок
Торік Media Development Foundation у межах щорічного дослідження стану медіа говорили з медіаменеджерами видань із тимчасово окупованих чи деокупованих територій. Тоді вони ділилися таким досвідом:
Через стресові умови редакції стали більш згуртованими, а команди — емоційно ближчими.
Вимушено почали використовувати зовсім нові підходи до роботи, адже «збір інформації з окупованих джерел дуже ризикований та унікальний».
Покращилися відносини з іншими медіа (зокрема із колишніми конкурентами, партнерами), також медійники більше почали спілкуватися з колегами з неокупованих громад, які розташовані далі від лінії фронту.
Авдиторія в окупації гуртується навколо досліджуваних українських медіа через прагнення тримати зв’язок з Україною. Зокрема, люди в окупації споживають український контент, дають зворотний зв’язок, за потреби допомагають, волонтерять для медіа чи навіть стають їхніми інформаторами.
Є труднощі з фінансуванням: неможливість покладатися на комерційний напрям і загроза залежності від грантових коштів.
Платформи таких медіа регулярно блокує окупаційна влада. Тому вони роблять акцент на канали в Telegram, який лишаєтсья найбільш доступним джерелом інформації.
Нещодавно ми повернулися до цієї теми, розпитавши редакторів медіа родом із тимчасово окупованих територій про організацію їхньої роботи й обмін інформацією з рідними містами. Які основні правила роботи вони виділили?
☝🏻 Безпека понад усе: публікувати інформацію варто тільки переконавшись, що це нікому не зашкодить.
«Це передусім відповідальність редактора. Тому навіть коли людина каже нам, що їй/йому все одно, беріть публікуйте — ми на таке не зважаємо. Буває навіть, що ми не публікуємо щось важливе, бо є загроза для життя інформатора», — каже Любов Раковиця, голова ГО «ДІІ-Україна», що є видавцем «Новин Донбасу».
Також за можливості варто змінювати імена та інші ознаки, за якими героїв чи інформаторів матеріалів можна ідентифікувати.
☝🏻 Не концентруватися виключно на проукраїнських мешканцях. Варто відстежувати настрої тих, хто сумнівається, й подавати правду про окупантів, спростовуючи їхні наративи. Водночас поширювати проукраїнські погляди треба виважено, щоб люди не сприйняли це за пропаганду.
☝🏻 Спиратися виключно на одне джерело інформації спікери не радять. Адже часто буває, що ФСБ намагається ввести в оману українських журналістів через підставних інформаторів. До того ж є ризик, що людина, яка інформує, може перебільшувати чи щось не так зрозуміти.
☝🏻 Будь-який месенджер небезпечний для контактів із ТОТ, адже навіть встановлений застосунок (наприклад, Signal) може викликати підозру.
«Зазвичай люди, які з нами спілкуються, мають по два телефони. Один телефон вони ховають і дістають тільки вночі. Те ж саме роблять навіть чиновники бюджетних організацій на ТОТ. Вони читають українські новини, передають інформацію, але тільки вночі. На роботі в таких людей дуже часто перевіряють телефони. Тому, по-перше, я раджу мати другий телефон, а по-друге — ніколи не брати його з собою на вулицю», — розповіло нам анонімне джерело з Мелітополя.
👉🏻 Більше про те, в яких джерел журналісти шукають і перевіряють інформацію з тимчасово окупованих територій, як налаштовують свої майданчики, щоб обійти блокування, та яка інформація потрібна нашим людям в окупації, читайте в повному матеріалі.
Також хочеться згадати про тих людей, які виїхали з міст, що нині вже не просто окуповані, а зруйновані. Коли вдасться деокупувати ті землі й повернутися, місто вже ніколи не буде таким як раніше. Та й не всі люди будуть готові повернутися фізично, хоча, можливо, захочуть підтримувати рідне місто і ментальний зв’язок із ним.
Наймедійніший приклад — це, напевно, Бахмут. У нас є дві історії медіа, які виїхали звідти та працюють із інших регіонів, але намагаються не втрачати свою спільноту. Торік ми писали про «Бахмут.in.ua», цієї ж весни випустили оновлений текст про «Вільне радіо»
«Коли ми створювали стратегію нашого медіа, ми поставили собі за мету створити віртуальний дім для бахмутян. Наші платформи мали б об’єднувати та гуртувати спільноту. Знайомі будівлі, вулиці чи улюблені кав’ярні дають змогу читачу повернутись у Бахмут», — каже керівниця SMM-відділу «Бахмут.in.ua» Ірина Бенцак
Редакція намагається закликати людей думати про майбутнє, дивитися вперед, згадувати рідні вулиці у контексті відновлення міста, рефлексувати про покращення та зміни. Тому крім ностальгії, на сайті періодично розмірковують з експертами про те, як може виглядати в майбутньому бахмутська набережна, чому важливо зберегти історичне обличчя міста чи чому важливий меморіал пам’яті.
«Вільне радіо» реалізувало кілька великих радіопроєктів, що без студії є окремим викликом, працювало з темою реінтеграції та стали краще відстежувати імпакт від своєї роботи.
Видання багато розповідає про колаборантів, на яких після цього заводять справи. Також медіа щодня пише некрологи про загиблих. Для цього родичі можуть заповнити окрему форму — наразі вже приблизно 100 людей поділилися своєю історією втрати. Нерідко рідні створюють петиції про присвоєння звання Героя України загиблому, що «Вільне радіо» також поширює в матеріалі й допомагає закрити збір підписів.
Відбудова — ще одна тема, яку видання відстежує і з позиції обіцянок чиновників, і за витратами коштів із бюджету. Головна редакторка Анна Сердюк каже: люди реагують по-різному, але байдужих серед читачів немає. Серед іншого, медіа розповідає про витрати бюджетних коштів прифронтових громад у форматі Reels.
І до новин тижня
🖊️ Федеральна служба безпеки Росії порушила кримінальну справу проти трьох медійників, які знімали репортажі з Курщини
🖊️ Дмитро Кошельник залишає посаду шеф-редактора Vector
🖊️ Google оголосила про призначення Тетяни Лукинюк на посаду нової директорки Google Україна
🖊️ Ютубер Девід Міллетт подав позов проти Nvidia та OpenAI через використання відео для навчання ШІ
🖊️ Apple Podcasts запускає вебпрограму, яка буде доступна не лише для її пристроїв
🖊️ Розробники внесли зміни в інтерфейс Google Trends: тепер тренди оновлюються частіше, мають більше інформації про конкретні запити та регіони
🖊️ Автори проти ШІ: у США троє письменників подали колективний позов проти Anthropic
🖊️ OpenAI оголосила про партнерство з Condé Nast
Насамкінець — можливості
🔵Навчальна програма для медійників від Чиказького університету (заявки до 13 жовтня)
🔵Гранти на розслідування про відновлення України від медіамережі «Вікно Відновлення» (заявки до 1 вересня)
🔵XIII Медійний Конгрес інформаційних сайтів та міських порталів (заявки до 31 серпня)
🔵Гранти для українських медійників від ІРРП та ЮНЕСКО (заявки до 15 вересня)
🔵Лабораторія журналістики суспільного інтересу та European Centre for Press and Media Freedom продовжує надавати стипендії для медіа (заявки до 8 вересня)
🔵Відкрита реєстрація на Donbas Media Forum 2024 (заявки до 20 вересня)
🔵Освітня організація Litosvita дає можливість виграти навчання на своїх курсах (заявки до 5 вересня)
🔵Конкурс журналістських робіт про українських підприємців від Спілки українських підприємців і «Нової пошти» (заявки до 31 серпня)