Перевести подих

Рекомендації від медіамейкерок

Вероніка Нановська, журналістка

— Останнім часом часто натрапляю на інтерв’ю із Ларисою Дідковською — психологинею, ректоркою Українського Вільного Університету та президентки Української Асоціації Гештальт-терапії.

Я багато думала про слова Дідковської про те, що не так важливо що з вами зробили інші, як те, що ви з цим зробите далі. Минуле не визначає тебе, допоки ти не даєш обставинам вирішувати замість тебе. Ми маємо силу вирішувати, як це впливатиме на наше життя та як використовувати цей досвід: як урок або обставину, яка не дає рухатися далі.

Журналістка та екстелеведуча ТСН Юлія Бориско на своєму каналі в YouTube «Жовті кеди» запитувала в психологині, як впоратися з болем, заподіяним іншими, чи варто завжди ставити себе на перше місце й де межа між егоїзмом і пустощами внутрішньої дитини. А ще: як уникнути виснаження у світі, де війна змінює діапазон прийнятності та чи здатна війна пробудити провокативне волелюбство.

Ще одне відео на цьому ж каналі, яке мені дуже сподобалося, про моральні потреби та силу волі. Експертом виступив Петро Чорноморець — кандидат біологічних наук і співзасновник системи просвіти для підлітків «Змінотворці». Він каже: «Сила волі — це спосіб придушити одні потреби заради інших».

Цікава думка про те, що сила волі насправді не розв’язує конфлікт потреб, а лише тимчасово «затикає діру». Тому, якщо твоє життя базується виключно на стримуванні бажань без глибшої роботи над причинами, це може викликати виснаження.

Даша Свистуха, редакторка коротких форматів

Тримайтеся самі й підтримуйте інших. Нещодавно підписалася на «Хаб Стійкості» у соцмережах, тут можна знайти купу вдалих порад для підтримки ментального здоров’я медійників. Наприклад, як зняти напругу й перетворити гнів у продуктивність, як розрізняти фізичний та емоційний голод, як знизити тривожність, є й техніки для налагодження спілкування в редакціях. Також служба проводить різні вебінари на тему ментального здоров’я та надає безплатну психологічну допомогу.

Не витрачайте ще один рік на те саме. Мій 2025 рік розпочався із книги «Переломний рік» Бріанни Вест — це збірка проникливих есе, афоризмів та роздумів, які допомагають усвідомити, як важливі зміни можуть трансформувати наше життя. Кожен ранок із 365 днів року можна починати із прочитання поради із цієї книги. Вона ідеально підходить для тих, хто відчуває розгубленість, переживає життєву кризу або прагне знайти натхнення, щоб рухатися вперед. Пам’ятайте, що переломні моменти в житті — це не кінець, а початок нового етапу. Навіть у хаосі можна знайти сенс і створити новий шлях.

Тетяна Боць, операційна редакторка

🚌 На початку січня медіа «ҐРУНТ» випустило цікавий матеріал про простій громадського транспорту в Києві під час повітряних тривог. Виявилося, що це проблема не лише для містян, у котрих значно зростають витрати на проїзд через таксі й час добирання через затори, а й для міста. Через те, що під час тривоги метро, автобуси та трамваї зупиняються, перевізники недоотримують десятки мільйонів гривень. І безпекових проблем це теж не розв’язує, бо люди однаково переважно рухаються вулицями, щоб дістатися, куди їм треба. Чому це досі так працює — загадка, але питання благоустрою столиці загалом містить купу загадкового.

🏙️ Через цей текст я також згадала сюжет «Телебачення Торонто» про свавілля забудовників у Києві й багатоквартирні монстри-новобудови. У ставленні до цілих районів таких багатоповерхівок, які виглядають антиутопічно однаково, я схожа на героя одного мема зі сторінки Out of context suspilne: «З самого дитинства у мене патологічна зневага до всього сучасного». І це насправді ще щастить, якщо ці коробки виглядають схоже. Гірше — коли в одному районі тісняться кілька ЖК із діаметрально протилежними кольорами й формами фасадів та плануванням. Наче в тих, хто обирав такий дизайн, проблеми зі сприйняттям кольорів і розумінням, як виглядатиме такий ансамбль поруч. Загалом у відео оглядають не лише естетичний аспект, а руйнування історичної спадщини, забудовницьку безкарність і бездіяльність влади. Мій фаворит — будинок-стіна на Глибочицькій.

🏰 Ще в цей мінідайджест проблемних урбаністичних матеріалів додам сюжет Bihus.info про головного олігарха Львівщини Григорія Козловського. Це профіль його діяльності загалом, але Козловський має багато нерухомості у престижних районах Львова. Тож там також розглядаються схеми приватизації комунальної власності та псування історичної спадщини. Так у центрі Львова є дуже популярний п’ятиповерховий заклад, звідки чимала частина моїх знайомих чи знайомих-знайомих хоч раз публікувала фото. Це теж заклад Козловського, який він почав будувати без дозволів, ще й в історичній будівлі, яку отримав за своєю стандартною схемою привласнення. Історичним там залишився хіба що трошки фасад.

Дар’я Трапезнікова, головна редакторка

— Виходить, що я цього разу відповідаю за брейнрот-контент (якщо пропустили цей термін, читайте наше пояснення). Мемами й реміксами пісень із OIIA-котом не ділитимуся, бо ми всі й самі зараз, як той кіт, крутимося в намаганні урізноманітнити джерела доходів. (Ну добре, якщо дуже треба, то ось 10-годинний рейвовий мешап, коли треба сфокусувати гіперактивний мозок на швидкому виконанні якогось завдання або — якщо з відеорядом — загіпнотизувати себе до відключки).

Якщо трохи серйозніше, то ось кілька матеріалів на тему, що викликали суперечливі відчуття:

😵‍💫 The Guardian спостерігають, що Netflix «притуплює» серіали й фільми, щоб люди могли спокійно втикати в телефон і не боялися пропустити якийсь сюжетний нюанс чи прослухати складно висловлену думку в якійсь із реплік. Усі причетні, звісно ж, це заперечують.

💅🏻 Bloomberg розповідає про інфлюенсерок, які продають сучасним жінкам (які везуть на собі роботу, родину й завищені очікування суспільства), що простіше повернутися до витоків і бути trad wife, маніфестувати бажане й розводити масіка (або довірливих підписників) на подарунки. Я, якщо що, зовсім не проти жінок, які обирають сім’ю чи духовні практики як центр свого життя, але це має бути осмислений вибір, а не чиїсь очікування чи віра в те, що так легше (насправді ні).

🧵 Маленький матеріальчик із очевидними порадами від Service95 (це медіа Дуа Ліпи, якщо хтось не знав) нагадав про важливе: щоб побороти брейнрот, хоча б частинку вільного часу бажано присвячувати не продовженню інтернет-серфінгу, а чомусь креативному й новому, а також — тому, щоби спостерігати й помічати красу довкола.

Якщо у вас є такі невеличкі хобі, де ви регулярно робите щось нове руками поза роботою, розкажіть нам у відповідь на цей лист.

Ще один вимір брейнроту, як на мене, — пропаганда, адже вона буквально розкладає мозок, газлайтячи його зовсім іншою картиною світу, ніж бачать очі. Часто це має трагічні наслідки — з найсвіжішого це можна побачити в інтерв’ю полонених солдатів КНДР. Але політичні режими це майстерно маскують гламуризованим або яскравим артом. Це я все до чого — один вечір замість конспірології чи розкладів таро у TikTok можна залипнути на Propagandopolis. Цей магазин продає репринти пропагандистських плакатів минулого століття з різних країн, але необов’язково купувати — краще почитати їхні історії та просто нагадати собі, чому не завжди варто йти туди, куди плакати посилають.

Що радять колеги

Олексій Бондаренко, головний редактор і засновник медіа LiRoom

Що послухати? На правах музичного оглядача логічно порадити щось послухати. Торік я слухав набагато більше української музики, ніж закордонної. Менш із тим все ж щось долетіло. Я дуже раджу альбом Fontaines D.C. — Romance. Це перший альбом дублінського гурту, що вийшов на великому лейблі XL Recordings (випускає таких музикантів, як Radiohead та Jungle). І, я думаю, це один із головних рок-альбомів року, що багато в чому визначить рух рок-музики в майбутнє. Для знайомства з гуртом я дуже раджу кліп I Love You та почитати текст. Це пісня про любов до Ірландії. А на самому Romance — пісні Bug та Starbuster.

Другий альбом минулого року, який я раджу, це повноформатний дебют жіночого рок-гурту The Last Dinner Party. Тут відчувається вплив Florence + The Machine, але їм виходить із першого ж альбому сформувати власне звучання. Загалом сучасний мейнстримний інді-поп звучить саме так.

А з українських альбомів, що вийшли за останній час, я би радив звернути увагу на Yarima. Це щось нове для українського R&B та попмузики, по-хорошому свіже.

Що подивитися? З минулорічних серіалів найбільше шуму наробив «Сьогун», і не дарма. Попри те, що тут немає масштабності «Гри престолів» це дуже красиве, поетичне і захопливе кіно про середньовічну Японію. Заплутаний сюжет, політичні ігри, батальні сцени, трошки гумору і традиціоналістська Японія в усій красі. З українського я би порадив подивитися свіжу комедію «Збори ОСББ». Це не шедевр кінематографа, але чудове кіно на вечір, щоб подивитися з батьками. А знайти хороше кіно на вечір, щоб подивитися з батьками — завдання ой яке непроста, ті хто пробували, знають.

Що приготувати? Я заходив у спроби приготувати індійську кухню кілька разів, і щоразу мені не подобався результат. Нещодавно я спробував ще раз, і нарешті вийшло. Я зрозумів, у чому була моя помилка — починати з курки тіка масала доволі важко. Ця страва потребує доволі довгої підготовки. А от із чого можна легко почати, і результат навряд розчарує — це приготувати Кіма Карі. Що розшифровується як карі з фаршу. Рецепт отут. З того, що можу порадити — є сенс спробувати зібрати суміш «гарам масала» (а без неї нічого не вийде) самостійно, вийде набагато запашніше. Але і ті, що є в продажу, підійдуть. І ще один лайфхак, який я засвоїв, поки готував: якщо в італійській кухні всі інгредієнти мають імплементуватися дуже обережно й виважено, особливо спеції, то в індійській кухні можна взагалі не жаліти. Тут важко переборщити, саме це й надає цій кухні настільки виразного смаку.

Вікторія Шатило, головна редакторка Thebuchacity

— Подивилася фільм «Там, де співають раки». Зацікавив із першої хвилини та тримав у напрузі до закінчення. Фільм знятий за романом Делії Овенс, поєднує в собі драму, романтику, детектив, створюючи захопливу історію про виживання, любов і пошук справедливості. Сюжет вражає своєю глибиною та емоційністю. Кія Кларк — дівчина, яка з дитинства була змушена жити самотньо й боротися за своє місце у світі. Спостерігати за її трансформацією — від наляканої дитини до сильної й незалежної жінки — було справжнім задоволенням. Особливо цікаво, як через розвиток персонажа Кії розкриваються важливі соціальні теми, такі як зневага, ізоляція й упередження суспільства. Візуальний складник фільму — це окрема насолода. Режисер майстерно передав красу й дику природу північноамериканських боліт. Кожен кадр ніби дихає життям, створюючи атмосферу відчуження, але водночас і прихованої гармонії.

Закінчення фільму стало кульмінацією, яка здивувала й залишила у роздумах. Рекомендую фільм до перегляду всім, хто цінує драматичні, чуттєві й водночас інтригуючі історії.

Своїми книжковими рекомендаціями редакція Thebuchacity в січні ділилася на своєму сайті. Наприклад, CEO Олександр Остапа розповів, чим його захопила книга «Бійцівський клуб» Чака Палагнюка, а грантова менеджерка Владислава Приступа оцінила відвертість книги Каті Бльостки «Так тобі й треба, або Чому в стосунках варто обирати себе».

Марія Смик, редакторка лонгридів медіа рішень «Рубрика»

— Якщо ви хочете такого читання, яке залишиться з вами і після останньої сторінки, беріть до рук «Сьогодні ми намалюємо смерть» Войцеха Тохмана. Це репортаж із Руанди, яка досі оговтується після геноциду 1994 року, який влаштувала одна частина країни проти іншої.

Автор говорить із тими, хто вижив, з тими, хто вбивав і з тими, хто робив вигляд, що їх це не стосується. А ще ставить питання вбитим, які, звісно ж, лишаються без відповіді. Найбільше мене зачепило те, як кати буденно говорять про «цілі гори вбитих», але при цьому заперечують власну провину. Когось нагадує, правда?

Але після такого читання треба подбати про свою нервову систему. Тому кличу вас на stupid walk for our stupid mental health. Я люблю довгі прогулянки, тож наша буде трьохгодинною, і з собою ми візьмемо Василя Байдака та Олену Компанієць. Вони записали просто розкішний випуск «Цейво подкасту» про астрофізику, чорні діри, подорожі в часі й те, чому зʼявилась астрологія.

Саме з цього подкасту я дізналася, що великого вибуху, про який говорили у школі і з якого буцімто почалось життя, насправді не було — це застаріла спростована теорія.

А тепер до головного — допомоги війську. Виділіть вільний вечір на те, щоб допомогти закрити якийсь збір. Влаштуйте у себе в соцмережах інтерактив. Запропонуйте своїм підписникам за донат книжкове передбачення з вашого улюбленого роману. Хай скидають на обрану вами банку донат, де сума означатиме сторінку, а рядок вже обере доля.

Або влаштуйте музичний вечір і за донат від 50 грн робіть сторіс із музичними асоціаціями з донаторами. Рекомендую це з власного досвіду, адже сама постійно або проводжу збір, або планую наступний. Це хоч і танці з бубнами, але лишають по собі приємні враження для всіх сторін.