Складні прості шляхи

Про нормалізацію нудних буднів і досконалі мікси на саундтрек до них

Привіт, колего!

За кілька днів настає календарна весна, і щоб гідно в неї увійти, просто необхідна доза натхнення. Тож ми разом із колежанками з інших медіа зібрали для вас традиційну добірку рекомендацій для позаробочих годин. Будемо раді почути ваші рекомендації та поділитися ними з колегами в березні — якщо помітите щось цікаве й захочете поділитися, пишіть на mail@mediamaker.me,

Дар’я Трапезнікова, головна редакторка

Простий шлях до інфлюенсерства

З першого дня повномасштабного вторгнення я працюю віддалено з дому, тому вже трохи підзабула, що таке офісне життя. Чесно кажучи, не хочу про це згадувати, але якщо таки доведеться, хочу собі класний окремий cubicle і такий 9 to 5, як у Ешлін Неймайєр. Цього місяця регулярно залипала в TikTok на її відео з двох серій:

👩🏻‍💼 Average 9 to 5: частково сатира на corporate girlies, які романтизують свій лайфстайл, а частково нормалізація того, що в 8 годин втикання в монітор і ланчах із судочків немає нічого романтичного, але може бути своя естетика.

🪩 Cubiza (мікс Cubicle і Ibiza — популярного клубного курорту), де вона імітує діджейку під топові EDM-треки, перебуваючи на робочому місці. Буквально я, навіть серія починається з треку, який нині в топі мого OnRepeat плейлиста.

Насправді мене надихають такі відео, як у Ешлін, а ще повернення до «інфлюенсерів без облич». Мені було комфортніше, коли були модними флетлеї, а не вилизана рутина в ідеальних, але не дуже обжитих квартирах. Утім, як пише The Economist, є й мінуси: такий стильок ну дуже легко підмінити продукцією штучного інтелекту, яка мое бути ще дешевшою й масовішою. Насправді навіть і інфлюенсерів із обличчями можна замінити віртуальними моделями, але ризиків все ж менше.

💅🏻 Як виділитися в цій безликій масі? Співзасновник Kickstarter (платформи, яка буквально дає старт різноманітним продуктам) Янсі Стріклер радить: перестаньте постити й почніть випускати (release). Це означає, що ваша робота має розгортатися в різних просторах (як офлайн, так і онлайн), бути розтягнутою в часі, а не одним вистрілом, бути бажаним предметом для колекціонування і скінченною. Більше про цей концепт читайте тут і спробуйте пригадати гучні релізи альбомів і фільмів, які струснули світ нещодавно: навіть в епохі тіктоків і шаленого інформаційного тиску творці докладають зусиль, щоби про них хоча би кілька тижнів чули з кожної праски.

Perfect blend

У січні я спробувала поекспериментувати з Pinterest для дистрибуції наших конспектів трендів і мемів, і помітила, що там чимало дуже масивно зліплених колажів із позначкою «Зроблено в Shuffles». Як людина, що весь минулий рік присвятила скрапбукінговим копозиціям, я мусила дослідити диджитал-версію.

🎯 В Україні застосунок Shuffles недоступний, але якщо ви маєте іноземний Google-акаунт чи знаєте, як змінювати країну в Apple ID, то можете скачати його собі (він безплатний, тому я не вважаю це піратством). Це дасть вам змогу склеювати дивовижні колажі на екрані смартфона за лічені хвилини — як із уже готових вирізок, так і роблячи вирізки зі знайденого на Pinterest чи ваших фото. Картинки можна автоматично постити в Pinterest, а також переглядати у стрічці в застосунку.

🎶 Тим, хто любить аудіомікси, раджу послухати новий альбом The Weeknd — Hurry Up Tomorrow. Він трохи задовгий і під кінець набридає, але переходи між деякими піснями та інтерлюдіями просто шедевральні, такого в наш час окремих синглів і популярності 15-секундних уривків у TikTok роблять дуже мало. Ну і це останній альбом цього персонажа, тож час віддати йому шану.

Скажіть чомусь «так»

💗 Ішла на розпродаж у книгарню за однією книжкою, а купила зовсім іншу, і йой, яка ж вона вчасна.

Якщо на початку книги «Рік, коли я казала “Так”» я закочувала очі від манірного зізнання відомої шоуранерки Шонди Раймс про те, що вона — стара брехуха, то на останніх кількох розділах я ледве дихала на глибині (в хорошому сенсі, дякую за чесність із собою і з нами, Шондо). Респектую дуже цій книжці й «Купіть собі цей довбаний букет» (хоча там не менш бісячий авторський образ) за те, що вони чітко показують і навіть наголошують: мало в один день вирішити, що ти змінюєшся. Це багато кроків до щасливішої версії себе (а іноді — й назад у провалля) і дууууже багато часу, щоби туди дійти. Чомусь багатьом self-help книжкам цього критично бракує.

Якщо ви зараз на роздоріжжі чи відчуваєте, що втратили себе, але хочете повернутися, — пролистайте привітання і просто почніть з першого кроку і першого «Так» цієї книжки.

Даша Свистуха, редакторка коротких форматів

Над чим задуматися?

У подкасті «Простими словами» професор психіатрії з Гарварду Кристофер Палмер розповів про вплив тривалої тривоги на наші харчові звички, чому від стресу нам хочеться солодкого. Елементарно, але наша тяга до солодкого може бути пов’язна із тим, що ми споживаємо недостатню кількість білка й жирів. Професор пояснює, що білки та жири засвоюються повільніше, стабілізують рівень цукру в крові та дають довше відчуття ситості. Це зменшує різкі стрибки глюкози, які викликають тягу до солодкого. І якість нашого сну також впливає на це.

Коротше — щоб не об'їдатися солодким — треба спати трохи більше, додати фізичної активності та довше бути на подвір'ї вдень. Як це можливо — не уявляю 😅 Переказ подкасту можна прочитати тут, якщо не любите слухати аудіо.

Що почитати?

«Це ОК, якщо ви не ОК. Як пережити горе і втрату» — Меган Девайн. Ця книга — не типовий «мотиваційний» посібник із порадами про те, як «пережити втрату та рухатися далі». Меган Девайн, психологиня та письменниця, сама втратила кохану людину, тому її підхід глибоко особистий і співчутливий.

Авторка дає практичні поради, як переживати біль, зберігати зв’язок із тим, кого втратили, та не відчувати тиску суспільства щодо «швидкого відновлення». Книга також пояснює, як підтримати інших, не видаючи болісних кліше («все буде добре», «він у кращому місці»). Головне — не намагатися «виправити» біль, а просто бути поруч.

Тетяна Боць, операційна редакторка

— Цей місяць для мене багатий на ностальгійні камбеки улюблених фільмів, але новий контент також знайшовся. Наприклад, дуже сподобався випуск Bromance Podcast із Віталієм Портниковим. По-перше, бо Портников — це вже класика, а по-друге, бо розмова цікава, актуальна, але після неї не хочеться лягати в помиральну яму. Що зараз насправді рідкість, бо на тлі новин з-за океану позитивних чи бодай просто не катастрофічних прогнозів різних експертів у мережі небагато. Також у випуску можна посміятися з кумедних історій, що траплялися в насиченому житті Віталія (зокрема, про Албанію).

Також моя гіперфіксація місяця — стрими ембієнт-музики на кшталт LoFi Girl. Такі плейлисти класно лягають на робочий темп, не відволікають гучністю, словами чи бітом. Для людини з такими проблемами з концентрацією, як у мене, це хороша альтернатива звичайній музиці, де є всі ці моменти. LoFi Girl — уже класика жанру, тож у пошуках чогось схожого, але все ж інакшого, я знайшла такі цікаві стрими:

🍳 a fried egg for breakfast від warm blanket — джазове, легке, підходить і для ранкової, і для вечірньої роботи, або просто як фонова музика для готування чи їжі;

🚙 Stop here, traveler... The journey starts again tomorrow від Chill Cartoon Vibes — релаксове, повільне, більше підходить для днів, коли купа проблем і роботи звалилися на голову одночасно і треба заземлитися;

🌆 a rainy night in 1950's new york with vintage jazz playing in another room від Lepreezy — також джазове, але вже ближче до вінтажного й більш антуражне, із помітним інтершумом дощу, що класно лягає на вечірні заняття.

До речі, окрема радість від цих стримів — оригінальні зображення-обкладинки, які класно відповідають настрою відео.

А тепер рекомендації від гостей цього випуску

Вікторія Лавриненко, керівниця напряму подкастів та продюсерка в The Ukrainians Media

🐈‍⬛ З останнього переглянула фільм про те, як злетіла і впала відома компанія Blackberry, які були свого часу лідерами ринку в мобільних телефонах. Він так і називається: «БлекБеррі». Це чудова художня документалка про велику мрію, азарт та про неправильно ухвалені рішення. Дуже надихає та приземляє водночас. У мене ніколи не було телефону Blackberry, але після цього фільму я трошки про це пошкодувала 🙂 Подивитися можна на MEGOGO, а ось тут трейлер.

🎵 А ще для любителів джазу, які шукають провідника у світ складніших матерій, раджу програму «Година меломана» Олексія Когана на «Радіо Промінь». Так, дуже олдскульна рекомендація. Якщо ви до такого ще не готові, то можете почати з архіву програм Jazz Night Олексія на Радіо «Аристократи», які є у відео на ютубі.

Оксана Павленко, головна редакторка Divoche.media

Книги

📔 «Чоловіки, які ненавидять жінок» Стіга Ларсона — це трохи олдскульний детектив із безмежною кількістю подробиць, які занурюють у текст і відволікають від буденності. Одна з сюжетних ліній (а їх у романі, повірте, чимало) присвячена можливому банкрутству, а потім і ймовірному розквіту журналу «Міленіум». Українські медіаменеджери та менеджерки можуть знайти в цьому багато знайомого.

Не варто забувати, що сам Стіг Ларсон був журналістом, тож йому в романі складно втриматися від коментування всього, що виходить за межі детективної лінії. Нам це дає можливість посперечатися з автором.

📔«Перший вінок» — книга, яка має бути в кожній домашній бібліотеці. Це перший феміністичний альманах в Україні, виданий 1887 року у Львові Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою. Зараз маємо чудове перевидання від Creative Women Publishing, а ще це книга березня в книжковому клубі «Дівочого».

📔«Те, що видно звідси» Маріанни Лекі — надзвичайно щемлива книжка, одна з найкращих, які я читала минулого року. У ній багато любові та багато болю. Я не завжди вірю в терапевтичне читання, але Маріанна Лекі, здається, трохи допоможе кожному з нас.

До перегляду

🍎 «Яблучний оцет» (Apple Cider Vinegar) — новий серіал від Netflix, заснований на реальній історії Белль Гібсон, популярної блогерки, яка побудувала імперію на брехні. Вона стверджувала, що вилікувала рак завдяки здоровому способу життя, використовуючи це для просування свого застосунку. Згодом виявилося, що її діагноз був вигадкою.

Це не просто історія шахрайства, а й дискусія про небезпеку сліпої довіри до інфлюенсерів та відповідальність за інформацію, яку вони поширюють. Зважайте, що це художнє переосмислення історії, проте документалка про Белль Гібсон теж виходила кілька років тому.

Анна Погребна, головна редакторка редакції соцмереж «Суспільного»

Читайте

🌑 «Записки Кирпатого Мефістофеля» Володимира Винниченка. Цю книгу брали на книжковий клуб «Сенсу» та можна було прочитати в челенджі від Rork і «Віхоли». Хоча зараз і зимно, а в книзі зелений і теплий Київ, сама історія про київського адвоката Якова Михайлюка захоплює неординарністю сюжету та роздумами про моральність. В анотації до видання «Віхоли» вказано, що «"Записки Кирпатого Мефістофеля" — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою». Тож, якщо ви думаєте, що почитати з «Неканонічного канону» — можете почати саме з цієї книги.

Дивіться

🪷 «Білий лотос» на MEGOGO. Третій та фінальний сезон вже культового американського серіалу від HBO про те, як на лакшері-курорті розкривається справжня людська сутність, переосмислюються стосунки та плани людей на життя. А ще там зазвичай когось убивають! Класний зірковий каст, попередні два сезони реанімували карʼєру Дженіфер Куледж та відкрили нові імена.

Мінус цього сезону, події якого розгортаються в Таїланді, — персонаж Валентин із Росії та Юрій Колокольніков. Але попередні два сезони дуже раджу до перегляду, там росіян ніби немає.