Для неспішного споживання
Про медіа, прокрастинацію та світ навколо: редакція «Медіамейкера» рекомендує, що почитати й подивитися
Привіт, колего!
Щоби показати вам найбільше цікаве й відповідне нашим умовам і потребам, редакція «Медіамейкера» переглядає дуже багато матеріалів зі всього медіасвіту. Періодично ми перекладаємо історії та кейси на наш сайт, але деякі речі краще читати без скорочень і адаптацій.
Тож ми вирішили присвятити цей лист саме таким матеріалам, які занурюють в контекст і фокусують оптику. А щоб нагадати, що життя не обмежується медіа, порекомендуємо і трохи іншого контенту, який може урізноманітнити ваші вечори чи обідні перерви.
Якщо ви захочете у відповідь поділитися рекомендаціями з нами — чекатимемо відповідь на цей лист. Також будемо раді прочитати ваші враження після прочитання чи перегляду рекомендованого.
Історії з медіасвіту
Дар’я Трапезнікова, головна редакторка:
— Торік у мене з’явився улюблений жанр — oral history якогось легендарного медіа з безславним кінцем. Це насправді дуже сумна ситуація, але такі історії, складені з цитат колишніх співробітників, читаються як захопливий роман. Поступово розумієш, що все розвивається за одним сценарієм: від свіжого подиху, вдалих збігів і юної зухвалості до жалюгідного занепаду, що затягується на роки. У ретроспективі й зі сторони очевидно, де й чому все пішло не так, але коли згадуєш власні сценарії, розумієш: вийти нібито очевидним виходом і виправити помилки не завжди можливо. І, власне, історії — BuzzFeed News, TechCrunch+, Pitchfork і Vice.
Ще один тип матеріалів, яких хочеться бачити більше, — розлогі та глибокі інтерв’ю з головними редакторами. І не просто сухі питання про джерела доходів і плани експансії в інші ніші й ринки, а більше глибоких роздумів про проблеми та перспективи індустрії та чесних зізнань про власні труднощі. Ну і щоб інтерв’юєр був зацікавлений і обізнаний у темі й питаннях, які необхідно поставити. Як приклад — нещодавнє інтерв’ю Нілая Пателя із The Verge і дещо старіше — з Метью Панзаріно з TechCrunch. Як і в попередніх історіях, читаєш і в деяких моментах впізнаєш власний досвід і труднощі. Чи це означає, що медіасистема в усьому світі бракована однаково? Питання для роздумів.
Перед написанням цього листа я готувалася до лекції про становище медіа та тренди на 2024 рік. Багато чого можна розказати про це, і ми це робили в різних матеріалах. Але сьогодні поділюся колонкою засновників американської медіамережі Axios, де вони пояснюють, що медіа втрачають свій безумовний вплив на всіх. Вони виділяють 12 інформаційних бульбашок в американському суспільстві й коротко описують, звідки вони беруть інформацію. Підозрюю, що це далеко не вичерпний список, але меседж за ним потужний: треба шукати не заклики до мас, а ключі до спільнот і бульбашок.
І ще один матеріал, яким в останні дні активно ділилися комунікаційники й піарники, але й нам він може стати у пригоді. Вийшла оновлена PESO-модель, яка демонструє різноманіття каналів комунікації (earned, paid, owned, shared), через які можна і треба транслювати свою експертність і заробляти авторитет. Творці наголошують на глибшій інтеграції ШІ, необхідності тримати руку на пульсі нових платформ і… збереженні автентичності.
Тетяна Боць, редакторка довгих форматів:
— Рекомендую статтю The Audiencers із прикладами, як можна зацікавити людей зберігати із твоїм продуктом довготривалі стосунки без підписок. Ідея для тексту проста — люди не хочуть підписуватися на кілька продуктів одразу, бо набрид спам і немає бажання платити за все, коли все переважно не використаєш. Автор працював у німецькому виданні Die Zeit, де зокрема займався програмою лояльності. Дуже коротко, але корисно про креативність медіа, стримінгів і навіть ігор.
Ні — прокрастинації, так — тайм-менеджменту
Дар’я Свистуха, редакторка коротких форматів:
— Хто ж не любить відкладати справи на завтра, післязавтра, понеділок тощо? Але не сваріть себе за це! Виявляється, що прокрастинація має різні типи, а її причина може критися в наших страхах. І називати прокрастинацію словом «лінь» дуже неправильно. Це я дізналася із цього тексту, де психологиня розповідає, як виникає прокрастинація та чому так просто їй піддатися. А ще тут є покрокова інструкція, як цю прокрастинацію побороти — знизити рівень тривожності, розподілити велике завдання на маленькі етапи чи зменшити кількість чинників, що відволікають. Плюс — висновки статті відображені в інфографіці, яку легко завантажити.
Ще одна цікава стаття від EdEra — про вплив письма від руки на мозок. Більшість із нас зараз звикла саме «друкувати», але саме ручка і папір дають мозку більше «гачків», на яких можна «розвісити» свої спогади. У статті описали безліч способів вести нотатки, плюси й мінуси цих методів та поради від фахівців. Наприклад, дуже раджу спробувати «метод потоку» — записуємо основні тези з того, що ми маємо запам’ятати або над чим подумати й даємо волю фантазії.
Також додаю кілька рекомендованих книг про те, як усе встигати:
«Зроби це зараз. 21 чудовий спосіб зробити більше за менший час» Браяна Трейсі допоможе вам позбутися прокрастинації та зосередитися на головних завданнях. Тут ви знайдете практичні поради та техніки, які допоможуть стати більш продуктивними та організованими.
«Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети» Ґреґа Маккеона навчить фокусуватися на найважливіших завданнях та відмовлятися від непотрібних. А також перестати жити в тривожному стані «встигнути все».
«4000 тижнів. Тайм-менеджмент для смертних» Олівера Беркмена — про те, як встигати все й навіть «жити життя». Основна ідея книги — кожен із нас має обмежену кількість тижнів у житті, тому важливо ефективно використовувати цей ресурс для досягнення цілей і задоволення від життя в цілому.
І на завершення — застосунок Forest для управління часом і підвищення продуктивності. Коли ви встановлюєте час для концентрації під час виконання завдання, то він починає вирощувати віртуальне дерево на екрані вашого смартфона. Віртуально ви можетевиростити цілий ліс, а в житті — виконати заплановану роботу.
Читайте й дивіться
Рекомендує Тетяна Боць, редакторка довгих форматів:
🎥 Документальний фільм «Життя за один день» (2011). Спільний продюсерський проєкт YouTube і Рідлі Скотта. В одну й ту саму дату, 24 липня 2010 року, люди зняли день свого життя й відправили ролики команді фільму. З найкращих записів змонтували «спільний» день із життя планети. Творці закладали свої ідеї в нього — щось про різницю привілейованих і не дуже людей у різних країнах. Цей контраст дійсно значний, але найбільше вражає інше. Він викликає сміх і сльози через усвідомлення різниці культур і світоглядів кожної людини на світі, які моментами дивним чином дуже схожі. А ще там є сюжетна лінія про Закарпаття.
🎥 Серіал «Проблема трьох тіл». Це адаптація фантастичного роману китайського письменника, яку недавно вивантажили на Netflix. Про книгу (яка є частиною трилогії) сказати не можу, бо не читала. Але загалом дуже цікавий серіал на вісім епізодів, трохи перегукується з окремими епізодами «Чорного дзеркала». Гра з віртуальною реальністю, інопланетянами, науковими дослідами та саспенсом — хороший варіант позалипати на вихідні.
📚 Книга «Фактор Черчилля». Це не нова книга, звісно, але якщо хтось давно збирався прочитати й відкладав, то це ваш знак. Загалом це біографія Вінстона Черчилля — як її бачить Боріс Джонсон. Він легко пише, а ще інколи кумедно усвідомлювати, як Джонсон певними фактами зі своєї біографії намагається наслідувати Черчилля.
Рекомендує журналістка Вероніка Нановська:
📚 Книга «Ловець повітряних зміїв» Халеда Хоссейна. Це історія про дитячу зраду, дружбу та спокуту на тлі впровадження в Афганістані режиму талібів. Автор нагадує, що життя — не індійське кіно. Водночас воно триває, попри драми, війни та виклики.
🎥 Фільм «The Wisdom Of Trauma» — документальний фільм психотерапевта про визначення травми. Зокрема, дитячої травми розвитку (CPTSD). У стрічці є сильний епізод із в'язниці, в якому засновниця проєкту «В'язниця співчуття» проводить роботу з ув'язненими на основі принципів ACE (несприятливий досвід дитинства). Особисто мені цей фільм дуже допоміг усвідомити, що таке травма та з чим ми залишаємося після.
📚 «Лексус і оливкове дерево. Зрозуміти глобалізацію» Томаса Л. Фрідмена. Книга про стіни між країнами, ринками та науковими дисциплінами. «Я використовую два методи: здійснюю “інформаційний арбітраж”, щоби зрозуміти світ, і “розповідаю історії”, щоб пояснити його», — пише автор. Цікавий текст про глобальний погляд на висвітлення міжнародних подій і проблем.