Голоси в пустелі
Чи достатньо українським громадам незалежних новин про себе — перший етап дослідження
Привіт, колего!
Здавалося б, у часи засилля контенту будь-якої тематики та якості читачам нічого не мало би бракувати. Утім досі є громади та території, які регулярно недоотримують повну та правдиву інформацію про себе. У цьому випуску розглядаємо, наскільки поширене це явище та які особливості ситуації в Україні.
Причини та вплив новинних пустель
Поняття новинних пустель зʼявилось у США на початку 2000-х років, коли кількість локальних паперових щоденних газет почала знижуватися на фоні заснування й розвитку диджитал-видань. Під цим словосполученням мають на увазі громади, яким бракує перевіреної інформації про локальні події та рішення місцевої влади та незалежних медіа, які про це писатимуть.
На думку дослідників, серед причин виникнення новинних пустель переважають економічні: що менше платоспроможного населення та рекламодавців, то менше можливостей для незалежного медіа існувати. Тож новинні пустелі часто супроводжуються іншими пустелями.
Як відчувається життя там:
Без місцевої преси місцева влада не відчуває потреби бути підзвітною громаді у розподіленні ресурсів. Іноді це позначається на платниках податків — у громадах, де немає локальних незалежних медіа, можуть бути дорожчими комунальні послуги та благоустрій міста.
Без локальних медіа, які стежать за конкретними службами міста, про безліч зловживань і критичних ситуацій можна й не дізнатися. Та й великі розслідування цілком можуть початися саме з систематизації локальних історій.
Яка ситуація у світі?
Як пояснив нам керівник відділу досліджень Media Development Foundation Максим Срібний, новинні пустелі характерні не лише для США:
Орієнтовно 4 млн громадян Великої Британії живуть у новинних пустелях (і ще 1 млн у «сухих землях» із дуже незначною кількістю медіа), найбільшою є район Лондона Льюїсхем, де живе орієнтовно 400 000 людей.
Цілі регіони Центральної та Південно-Східної Європи мають потенціал опустелювання.
Новинні пустелі займають тисячі кілометрів провінції Південна Австралія, а найнасиченішим медіа містом є не Канберра — столиця держави — а Брисбен, третє за населенням місто країни.
У Китаї проблема новинних пустель тісно переплітається із наявністю контрольованих Китайською комуністичною партією офіційних газет.
Регіональні центри — столиці земель, областей, провінцій — майже завжди здоровіші за переважну більшість інших територій. Винятком може слугувати приклад Ризького регіону в Латвії, який покритий гірше за інші землі.
Що з новинними пустелями в Україні?
Media Development Foundation опублікували першу частину дослідження новинних пустель в Україні. Почали з 11 областей, до яких належать прифронтові чи (де)окуповані території, що найбільше постраждали під час повномасштабного вторгнення.
Чому це дослідження актуальне зараз? Іноземні інвестиції на відбудову або вже заходять у різні сфери української економіки, або чекають погодження. Підзвітність місцевої влади локальній пресі необхідна вже зараз, щоби відновлення інфраструктури та/або проєкти з розвитку громади були максимально корисними. Автори акцентують: ідеться не про розслідування зловживань, а про щоденне висвітлення роботи місцевих органів влади та місцевих служб.
Загалом у межах цього дослідження в 11 областях знайшли 879 редакцій, які точно функціонують на сьогодні. У середньому на одну область припадає 60–70 редакцій, із них лише до 10 дослідники змогли назвати незалежними.
Найбільше знайшли у Харківській та Донецькій областях — 14 та 13 відповідно. Водночас Харківський район із 7 незалежними редакціями — найздоровіший район. Найменше незалежних редакцій розташовані в Луганській і Дніпропетровській областях — 3 та 7 відповідно.
Дослідження має низку обмежень. Наприклад, чимало незалежних редакцій не потрапили на мапу, бо не покривають критичні інформаційні потреби, натомість фокусуються на якомусь конкретному аспекті життя громади або роблять лише великі матеріали кілька разів на місяць. Деякі медіа, що пишуть не про райони свого базування, часто зводять висвітлення до републікації чи рерайтів повідомлень від влади. Є певні нюанси і з медіа, що походять із тимчасово окупованих територій.
Також дослідники наголошують: це не означає, що люди взагалі не отримують інформацію про життя у своїй громаді. Інколи функцію медіа перебирають на себе інші, наприклад, Telegram-канали.
Дізнатися більше про новинні пустелі та концепт критичних інформаційних потреб, розглянути мапу інформаційного здоровʼя українських районів і вчитатися в методологію дослідження можна за покликанням нижче.