Як писати про ветеранів війни
Як писати про ветеранів війни
Ділимося рекомендаціями, як добирати теми, розставляти акценти, робити тексти й фото
«Писати про ветеранів — це важливий вид журналістики, який може підвищити усвідомленість суспільства щодо їхнього внеску та проблем, з якими вони зіштовхуються», — наголошують у посібнику для журналістів, який уклала команда Українського ветеранського фонду.
Ми вибрали головні поради про те, про що варто розповідати, а чого — уникати, а також про правила коректного спілкування.
Хто створив гайд
Український ветеранський фонд позиціює себе як платформу розвитку ветеранських можливостей. Це установа у сфері управління Міністерства у справах ветеранів України, яку створили 2021 року. Вона працює для ветеранів та їхніх родин, а також родичів загиблих. Діяльність, згідно із законодавством, зосереджена на реінтеграції ветеранів у суспільство й підтримку (зокрема фінансову) ветеранського бізнесу
Над гайдом також працювали ветерани:
Юлія Кіріллова;
Дмитро «Орест» Козацький ;
Віктор Легкодух;
Максим Колесніков;
Данило Мотильов;
Юрій Богун-Щирін;
Олег Симороз;
Андрій Боднарчук;
Олександр Будько «Терен»;
Марко Мельник;
Володимир Лагута;
Тарас Лелюх.
Хто такі ветерани?
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає ветеранів війни як осіб, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, до яких належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни. Частина чинних військовослужбовців нині вже є ветеранами російсько-української війни, яка почалася 2014 року.
Автори посібника зазначають, що ветеранська спільнота — різноманітна: ці люди можуть бути як чинними військовослужбовцями, які вже мали досвід участі у бойових діях, так і цивільними, які демобілізувалися. Усіх їх об’єднує бойовий досвід.
Що розповідати про ветеранів війни
✅ Історії конкретних ветеранів: досвіди війни, службу та життя після повернення додому.
✅ Досягнення та подвиги, які вони здійснили на фронті та після війни: волонтерство, громадська робота, досягнення у науці й мистецтві, підприємництві.
✅ Розв'язання проблем із ментальним і фізичним здоров’ям, працевлаштуванням тощо.
✅ Інклюзивність і різноманітність ветеранської спільноти: різний вік, стать, етнічне походження та військовий досвід.
✅ Важливість соціальної підтримки для реінтеграції ветеранів у суспільство.
Чого варто уникати?
❌ Уникайте надмірної героїзації, адже перебільшений образ може розчарувати. Також не перебільшуйте досягнення без свідчень побратимів і командирів. Відділяйте заслуги ветерана у війську і заслуги ветерана в політиці.
❌ Не перекладайте на військових ті обов'язки, які цивільні самі мають виконувати вже зараз — подолання корупції, підприємництво, ветеранська політика, розбудова громад, навчання дітей для нової реальності та майбутнього. Не висвітлюйте одних і тих самих медійних осіб. Шукайте для матеріалів ветеранів, які раніше не фігурували в медіа, але які користуються повагою побратимів і мають історії успіху.
❌ Не використовуйте ветеранів і військових для рекламних цілей. Наприклад: «Сильні тачки для сильних», «Підтримають здоров'я навіть незламним» тощо. Не сексуалізуйте образ ветерана в матеріалах й не привертайте надмірної уваги до зовнішнього вигляду.
❌ Уникайте запитань про те, чи вбивали людей, а також про місця дислокації та перелік техніки. Звільнених із полону можуть ретравматизувати питання про деталі катувань. У родичів зниклих безвісти треба питати дозвіл на розповідь про нього.
❌ Ветерани просять журналістів не дописувати того, що не погоджували під час інтерв’ю. Наприклад, про родину ветерана.
На що звертати увагу?
Підходьте до теми з повагою до ветеранів та проявляйте емпатію до їхньої біографії, історії, емоцій. Завжди запитуйте ветеранів про їхню готовність розповідати свої історії. Не тисніть на тих, хто не готовий відкривати свої переживання.
Дотримуйтеся конфіденційності, особливо якщо ветеран є чинним військовослужбовцем і посада не дозволяє публічності. Таке фото чи відеознімання може відбуватися в балаклаві, без розпізнавальних знаків (шевронів тощо).
Використовуйте ті терміни та поняття, які вибирають самі ветерани для опису себе.
При висвітленні історій дотримуйтеся гендерної рівності й ділового спілкування. Вживайте фемінітиви — ветеранка, захисниця, військова. Виняток — побажання співрозмовниці.
У негативних ситуаціях, де залучений ветеран, дізнайтеся більше про ситуацію, пояснюйте читачам контекст та проблеми, з якими зіштовхуються ветерани.
Поради щодо написання матеріалів про жінок-ветеранок
👩🏻 Не потрібно запитувати, чому жінка пішла в армію, оскільки захист держави — обов’язок всіх громадян України.
👩🏻 Не запитуйте про душ, жіночий туалет, як мили голову. Ці запитання є доволі інтимними та можуть травмувати, оскільки це про особисте.
👩🏻 Не ставте запитання, які стосуються дітей. Військовослужбовиці, які мають дітей, часто відчувають почуття провини та тривоги, залишаючи дітей вдома.
👩🏻 Аналізуйте питання гендерної рівності в армії та ветеранській спільноті. Висвітлюйте зусилля на користь рівних можливостей для жінок на військовій службі.
Поради щодо написання матеріалів про ветеранів із інвалідністю
До ветеранів з інвалідністю ставтеся на рівних. Вони не потребують жалю. В історіях підкреслюйте їхні сильні сторони, розповідайте про те, як ветерани подолали виклики та перешкоди, які виникли внаслідок інвалідності.
Не знімайте/фотографуйте ампутовані кінцівки (кукси) без дозволу героя сюжету.
Не допускайте жартів, оцінювальних поглядів, суджень і стереотипів.
Уникайте формулювання: інвалід, каліка, каліцтва, людина з обмеженими можливостями, людина з вадами слуху/зору тощо. Правильно казати: ветеран/ветеранка з інвалідністю
Уникайте стереотипності та стигматизації образу ветерана з інвалідністю як особи з різко вираженим посттравматичним синдромом.
Дотримуйтеся конфіденційності щодо інвалідності, якщо цього просять.
Головне у спілкуванні та інтерв’ю — щоб ветерани відчували, що вони цікаві вам як особистості, а не тому, що мають ампутацію, інвалідність.
Поради щодо написання матеріалів про ветеранів із ПТСР
Не варто підкріплювати візуалом, на якому ветеран у розпачі. Це формує образ ветерана, який потребує, щоб або його жаліли, або остерігалися.
Уникайте узагальнень у заголовках: «Усі ветерани з ПТСР страждають від...» або «ПТСР — найбільша проблема серед ветеранів».
Уникайте клікбейту та заголовків, які можуть викликати паніку серед читачів: «ПТСР ветерана загрожує…" або "Ветерани з ПТСР частіше агресують".
Не використовуйте конкретні приклади ветеранів з ПТСР для ілюстрації загального стану.
Уникайте формулювань заголовків, які викликають жарти або іронію про ПТСР.
Не акцентуйте на негативних аспектах ПТСР та його впливу на ветеранів.
Спрямовуйте увагу на допомогу, підтримку та можливості для реабілітації ветеранів. Покликайтеся в матеріалах на корисні контакти. Зокрема, гарячі лінії психологічної допомоги для ветеранів.
Уникайте використання ярликів, які можуть стигматизувати ветеранів із ПТСР, таких як “психічно хворий», «психопат» або «з розладами психіки».
Формулюйте об'єктивні, нейтральні заголовки, які відображають гідний підхід до теми ПТСР серед ветеранів. Вони мають стимулювати розуміння, емпатію і підтримку, а не посилювати стереотипи або викликати негативні емоції.
Більше порад про те, як писати про травми, пережите горе й відновлення населених пунктів, знайдете в одному з наших дайджестів.
