Нота свіжості
Про звучання медійних буднів і поглиблення знань про неочевидні аспекти
Привіт, колего!
Повертаємося в ваш інбокс із порцією рекомендацій контенту для вільної хвилинки від співробітниць нашої редакції та запрошених колежанок із інших видань. Будемо раді отримати ваші враження чи рекомендації для наступних розсилок на mail@mediamaker.me.
Дар’я Трапезнікова, головна редакторка
Цього місяця я була зосереджена на потенційних проєктах і нових продуктах для розвитку, що потребувало неабиякої сфокусованості й енергетичного імпульсу. У таких справах не обійтися без правильного саундтреку.
До рівня фонку справа поки не дійшла (та і там не можна просто слухати все без розбору, бо в жанрі працює забагато росіян). Але щось типу мелодичного техно чи EDM — саме воно. До моїх і ваших послуг тут Anyma та Argy, а також наші хлопці ARTBAT. Хочете трохи більше вокалу від запрошених виконавців (зокрема доволі іменитих) — вам до CamelPhat і John Summit (Anyma теж, власне), а за зовсім трохи жорсткішою «довбанкою» — до Massano.
Пам’ятаєте, в минулій розсилці я рекомендувала серію відео Cubiza, де офісна працівниця на кілька секунд робить зі свого робочого місця клуб? Тепер і в мене щось таке є. Цього місяця в «Аврорі» я натрапила на LED-світильник, що має вбудований мікрофон і підлаштовується під звуки музики. 129 грн (ну або помножте на кілька, бо він невеличкий) — і ваше робоче місце теж стане філіалом Ібіци. І так, це вагома причина працювати з дому, де можна вільно вмикати будь-що без навушників.
Якщо вам треба більш лагідна, але все ще мелодійна мотивація до роботи й доза самовпевненості — перегляньте рекламу AirPods, тобто короткометражку з неперевершеним Педро Паскалем. Дивіться тут, а потім знайдіть 5 хвилин і пусте приміщення, щоби потанцювати від душі під улюблену пісню. Ну і якщо одного ролика замало — дивіться ще один про те, як його знімали.
Тетяна Боць, операційна редакторка
Я — давня фанатка гурту Gorillaz і переслухала всі їхні альбоми неодноразово. Але я майже ніколи не звертаю увагу на ремікс-версії жодних пісень жодних гуртів, бо не люблю «клубнякових» аранжувань. Через це й не звертала увагу і, здається, ніколи не чула другий диск альбому D-Sides. Але тиждень тому я якось випадково почала слухати все підряд, що є від Gorillaz на Spotify, і натрапила на цей piece of art.
Усі треки там — реміксовані в конкретному стилі версії пісень із різних давніших альбомів. Особливо я кайфую від Dirty Harry (Schtung Chinese New Year Remix) і Kids with Guns (Hot Chip Remix). Послухати альбом можна і на Spotify, і на YouTube, але на другому я не знайшла окремого списку відтворення для цієї частини.
Інша щира рекомендація — YouTube-канал The ДОКУМЕНТАЛІСТ. Проєкт не новий, відкрила я його для себе не нещодавно, але під час підготовки до цієї добірки згадала, що ще не рекомендувала його тут, а даремно. Це популярно-історичний контент, де в доступному форматі та з цікавим фокусом автор розповідає про історію, переважно — про диктаторів, світові режими та період совка, а є й багато інших просвітницьких відео. Останнє з переглянутого, що можу порадити — відео про те, що вважалося показником добробуту nf що створювало знамениті кілометрові черги в совєцькі часи.
Даша Свистуха, редакторка коротких форматів
«Останнє завдання Віки»
Обов’язково перегляньте фільм-розслідування «Слідство.Інфо» про медійницю Вікторію Рощину, яка вирушила за репортажем на окуповані території та потрапила в полон. Редакції вдалося дізнатися нові жахливі факти перебування журналістки в російських катівнях. Вікторію катували, били струмом, завдавали ножових поранень, довели до повного виснаження та смерті.
Це історія про страшний російський злочин проти медійників, а також — надзвичайної журналістської відваги. Для Вікторії було важливо розповідати історії людей із окупації, вона вважала це своєю місією та загинула заради правди. Колеги згадують, що Віка дуже вірила в те, що робить, і була щиро віддава професії. Світ має запам'ятати Вікторію Рощину як символ української незалежної журналістики.
Почитати перед сном
Як у вас зараз зі сном? Усі знають, що нестача сну дійсно має руйнівний вплив на мозок — порушення когнітивних функцій, загибель нейронів, накопичення токсинів і загалом порушення емоційної стабільності.
Раджу книгу «Чому ми спимо» Метью Волкера — вона пояснює, чому сон такий важливий для нашого мозку, тіла та загального добробуту. Там описані, наприклад, фази сну:
NREM (глибокий сон) — допомагає мозку організовувати інформацію, зміцнює пам’ять;
REM (фаза швидкого сну) — відповідає за творчість, емоційну регуляцію, формування зв’язків між ідеями.
Також знайдете відповіді на питання:
Яким є природний сон?
Чому ми бачимо сновидіння й чи можемо ними керувати?
Хто спить лише половиною мозку?
Олександра Фіненко, SMM-менеджерка
Усі ж бачили в інтернеті картинки із зображенням «піраміди Маслоу»? А ви знаєте, що насправді Маслоу не малював ніякі піраміди… От я теж не знала, допоки мені до рук не потрапила книга Скотта Кауфмана «За межами піраміди потреб». У ній автор детально розглядає теорії Абрагама Маслоу й намагається зрозуміти, що він насправді хотів сказати про ієрархію людських потреб.
Зізнаюсь чесно, зараз я прочитала лише половину, але вже можу рекомендувати книгу і вам. Тут є багато мінітестів, аби перевірити, наскільки задовольняються ваші потреби, наскільки здоровими є ваші стосунки з собою та оточенням, багато пояснень психологічних теорій тощо.
Не знаю, коли я подолаю другу половину цієї книги й чи досягну в кінцевому підсумку «просвітлення» або «нового погляду на самоактуалізацію» — як зазначається у описі. Але корисні знання про людську психологію (а отже про себе) ніколи не бували зайвими.
Аліна Полякова, редакторка англомовної версії УП
Pack one bag
Подкаст розповідає епічну правдиву історію італійської єврейської родини, розділеної любов'ю, фашизмом та війною. Створений документалістом Девідом Модільяні та озвучений відомим актором Стенлі Туччі, цей 10-серійний подкаст оживляє захопливу сімейну сагу.
У центрі сюжету — втеча дідуся Девіда, Франко Модільяні, з фашистської Італії до США 1939 року, його подальше здобуття Нобелівської премії та історія кохання, яка все це супроводжувала. Досліджуючи сімейну історію, в подорожі до Італії Девід виявляє несподівані зв'язки з Беніто Муссоліні та… будує свою власну історію кохання. Можна переглянути трейлер на YouTube.
«Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому»
Ця книга — про вплив травматичних подій на наше тіло та психіку від відомого психіатра Бессела ван дер Корка. Автор розповідає, як травма закарбовується в нашому організмі, змушуючи знову і знову переживати біль, навіть коли обставини вже змінилися. До книжки ще можна знайти робочий зошит і робити вправи. Українцям, думаю, буде корисно.
Анна-Вероніка Краснопольська, CEO науково-популярного видання «Куншт»
Зараз весна. Мені в цей період року зазвичай хочеться додати в особистий простір більше повітря й руху, естетики, що надихає працювати ефективніше, прогулянок, цікавих розмов з друзями й смачної їжі поміж повітряною тривогою.
Раджу звернути увагу на альбом 'Even the Forest Hums: Ukrainian Sonic Archives 1971–1996' / 'Аж Гай Гуде: Українські Звукові Архіви 1971–1996'. Це унікальні українські звукові архіви, що містять дисидентські пісні й андеграундні записи Києва. Мене заворожують звуки пугача і цвіркунів у кількох композиціях, це щось магічне. Альбом також доступний на вінілі.
Прогулянка вечірнім Києвом. Мій улюблений маршрут: Золоті Ворота — Софіївська площа — Андріївський узвіз — повертаємо за Андріївською церквою праворуч, прямуємо до Володимирської гірки — Хрещатик — книгарня-кав'ярня СЕНС і теплий жасминовий чай.
Нещодавно мій хлопець приніс додому поетичну збірку «Київські контури» — це повне зібрання віршів Аттили Могильного. Ох, він мені ніби рідна людина. У зібранні є багато життя, сили, сміливості й любові.
Театр імені Івана Франка — мій стабілізаційний пункт, мій найулюбленіший київський театр. Дуже тішить великий попит на вистави. Раджу відвідати постановки Давида Петросяна й Івана Уривського. Зокрема зверніть увагу на вистави останнього режисера: «Калігулу», «Марію Стюарт», квитки ще є. А от щодо «Макбета» — треба полювати вже за вересневими квитками. І чи це не щастя — мати в умовах сьогодення можливість планувати похід в театр на пів року вперед? Мене ця дія дуже заспокоює.
Дарʼя Котєльнікова, диджитал-маркетологиня The Kyiv Independent
Оскільки я просуваю імейл-розсилки, то моя рекомендація відповідна. Присягаюся, мені ніхто не платив, я просто дуже люблю коли українські медіа запускають круті розсилки —щось більше, ніж просто добірка матеріалів.
Відкриттям цього місяця для мене став ньюзлетер від медіа «Вишито» — «Розсилка масного фольклору». Це запланована серія листів, у яких авторка Людмила Поляк розповідатиме про інтимні теми в українському фольклорі. Дуже крутий новий продукт, який поглиблює знання української культури й розкриває її з іншого боку. Після прочитання першого епізоду одразу впевнилася, що читатиму далі.
Це, до речі, вже друга їхня розсилка, попередня була присвячена українським жахастикам до Геловіну. Більше тут, а підписатися можна тут.