1. Успіх розвитку країни все більше залежний від швидкості та якості пізнання. Людина має знати, що в неї корінь природи земної – дикої, й тому буденність це зупинка в її розвитку на шляху до досконалості. Через це людина повинна знати необхідність переходу від стадного життя з лідером на чолі, до життя Радами та судом святими радниками й суддями. А для цього треба мати й святих вчителів для навчання святості.
Повинно бути чітке визначення пізнання чого й пізнання яке якісне. Країна має визначитися чи жити по Божому, чи безбожно й що то є жити так чи так. Якою виховувати дитину: святою праведною – досконалою, чи буденною. Що є взірцем досконалості, яке майбутнє в досконалості й в буденності.
2. Не годиться вже формувати дитину за зразком батька, чи матері. Не тільки тому, що батьки не завжди гідні. Бо насамперед є нагальна потреба фахово розпізнавати єство дитини (як завдаток від Бога) щоб плекати особистість на основі Божих мудрості та розуму.
Тому країна має чітко взяти за Основу Христову Науку! Тут повинні християни, яких є в Україні значно переважаюча більшість, стати стіною проти безбожності та переконати народ у перевагах життя по Божому.
3. Повинно змалку виховати: нелицемірну любов дитини — до щастя інших більше, совість і прагнення необхідності життя шляхетно в Правді справедливо, чесно, порядно й по совісті, з чітким визначенням, що це все таке. Тому, перше — треба мати вчителів, які це знають! Знають і вміють пояснити право людини і право її Творця – Бога, що перше а що друге.
Необхідне тверде переконання, що навчання дуже залежне від доброчесності вчителя й його знань між добром і злом, між звичайним і святим. Країна має визначитися з тим, де й як взяти святість учителя. Чи спроможний вчитель викликати в дитини прагнення досконалості й бути спроможною й здібною її досягнути, долати всі спокуси, заради щасливого майбутнього, перемагати добром зло й викорінювати його, розуміючи, не лише милосердя, а й суворість для цього.
Всі ці три пункти повинні бути розкритими законом освіти.
Що робити найперше
1. Успіх розвитку країни все більше залежний від швидкості та якості пізнання. Людина має знати, що в неї корінь природи земної – дикої, й тому буденність це зупинка в її розвитку на шляху до досконалості. Через це людина повинна знати необхідність переходу від стадного життя з лідером на чолі, до життя Радами та судом святими радниками й суддями. А для цього треба мати й святих вчителів для навчання святості.
Повинно бути чітке визначення пізнання чого й пізнання яке якісне. Країна має визначитися чи жити по Божому, чи безбожно й що то є жити так чи так. Якою виховувати дитину: святою праведною – досконалою, чи буденною. Що є взірцем досконалості, яке майбутнє в досконалості й в буденності.
2. Не годиться вже формувати дитину за зразком батька, чи матері. Не тільки тому, що батьки не завжди гідні. Бо насамперед є нагальна потреба фахово розпізнавати єство дитини (як завдаток від Бога) щоб плекати особистість на основі Божих мудрості та розуму.
Тому країна має чітко взяти за Основу Христову Науку! Тут повинні християни, яких є в Україні значно переважаюча більшість, стати стіною проти безбожності та переконати народ у перевагах життя по Божому.
3. Повинно змалку виховати: нелицемірну любов дитини — до щастя інших більше, совість і прагнення необхідності життя шляхетно в Правді справедливо, чесно, порядно й по совісті, з чітким визначенням, що це все таке. Тому, перше — треба мати вчителів, які це знають! Знають і вміють пояснити право людини і право її Творця – Бога, що перше а що друге.
Необхідне тверде переконання, що навчання дуже залежне від доброчесності вчителя й його знань між добром і злом, між звичайним і святим. Країна має визначитися з тим, де й як взяти святість учителя. Чи спроможний вчитель викликати в дитини прагнення досконалості й бути спроможною й здібною її досягнути, долати всі спокуси, заради щасливого майбутнього, перемагати добром зло й викорінювати його, розуміючи, не лише милосердя, а й суворість для цього.
Всі ці три пункти повинні бути розкритими законом освіти.