Читачі втомились і не хочуть платити
Головне з Digital News Report 2023 від Reuters Institute
Щороку Reuters Institute публікує звіт про споживання диджитал-новин у різних куточках світу. Сьогодні, 14 червня, вони опублікували звіт за 2023 рік. У ньому аналізують, як різні потрясіння за останні кілька років, включно з війною в Україні та пандемією коронавірусу, прискорили структурні зрушення в бік більш цифрових, мобільних і домінантних платформ у медіасередовищі. А також як це вплинуло на формати й бізнес-моделі.
Головна редакторка «Медіамейкера» Дар’я Трапезнікова вибрала головне зі звіту. Розширений огляд кількох тем шукайте на нашому сайті наступного тижня.
Методологія
Звіт базується на основі онлайн-анкетування YouGov наприкінці січня – на початку лютого 2023 року. У ньому взяли участь понад 93 000 користувачів на 46 ринках. України серед них немає, з сусідів — Польща, Словаччина, Румунія, Угорщина.
Окрім квот для віку та статі, в деяких регіонах застосовували освітні та політичні квоти. Також дослідники кажуть, що вибірка буде більш репрезентативною щодо онлайн-користувачів. Крім того, дані опитування фіксують поведінку людей, про яку вони самі повідомляють, тобто відображають громадську думку, а не об’єктивну реальність.
Втома від новин
На відміну від пандемії COVID-19, економічна криза та війна в Україні не призвели до стійкого зростання споживання новин. Навпаки, опитування показує зниження щотижневого споживання за останній рік і нижчий інтерес до новин у цілому. На це впливає і політична поляризація в суспільстві: люди хочуть «вимкнути» політичні чвари та непорозуміння в урядах.
Менше споживають і традиційні, і онлайн-медіа. Найбільша частка «вимкнених» — у Японії (17 %), США (12 %), Німеччині та Великобританії (по 9 %). 36 % у загальній вибірці уникають новин вибірково — вимикають радіо на початку випуску новин чи проскролювати новини в соцмережах. Інший метод — рідше перевіряти новини, вимкнути сповіщення на всі повідомлення чи блокувати конкретні теми.
Яких новин уникають? Коротка відповідь — «емоційно виснажливих»:
39 % — війна в Україні;
38 % — національна політика;
31 % — питання соціальної справедливості;
30 % — злочинність;
28 % — плітки про знаменитостей.
Вибіркове уникнення новин про Україну було найвищим у багатьох сусідніх країнах — це ми розглянемо докладніше в іншому тексті. Дослідники припускають, що це не через брак інтересу, а через бажання «захистити психічне здоров’я від справжніх жахів війни» або через упевненість читачів, що вони достатньо поінформовані.
«Вибіркові» люди загалом менше цікавляться всіма типами новин, але все ж більше зацікавлені в позитивних або заснованих на рішеннях новинах. Імовірно, читачі під цими визначеннями мають на увазі менш депресивні та легші для розуміння матеріали. Водночас дослідники нагадують, що слова й дії не завжди збігаються, а люди все ж схильні клікати на сенсаційні та негативні заголовки.
(Не)довіра до новин
На всіх ринках загальна довіра до новин (40 %) і довіра до джерел, якими люди користуються самі (46 %), цього року знизилися ще на два пункти. Як і в попередні роки, найвищий рівень довіри в порівняно стабільних країнах із авторитетними медіа, а нижчий — там, де суспільство поляризоване.
Одним із потенційних чинників низької довіри дослідники називають поширену та відверту критику медіа з різних джерел. Насамперед ідеться про критику політично забарвлену, не завжди справедливу, яка часто переходить в онлайн-харасмент і фізичні напади та шкоду журналістам. Найбільше таку критику опитувані чули від політиків, але велику роль відіграє і хейт у соцмережах та особистих і групових чатах. Дослідники підкреслюють: нападки на медіа стали способом відвернути критику та залякати розслідувачів правди — і ця тактика часто потрапляє на сприятливий ґрунт.
Сайти vs соцмережі й агрегатори
Google — все ще сильний монополіст у пошуку, а Facebook — досі одна з найпопулярніших соцмереж, хоча її ефект для медіа зменшується через відмову від підтримки новин. Цим двом наступає на п’яти конкуренція з боку відеоплатформ на кшталт YouTube і TikTok. Невелике зростання як джерела новин показують Instagram і Telegram.
Середні показники TikTok все ще не надто високі, але він охоплює загалом 44 % людей у віці 18–24 років на різних ринках, 20 % споживають там новини. Найшвидше він зростає в деяких країнах Азійсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки. Зокрема застосунок відіграв важливу роль у протестах у Перу та виборах у Кенії та Бразилії. Також TikTok наростив популярність у деяких країнах Східної Європи як джерело інформації про війну в Україні. Молодь також усе більше користується Discord і Twitch.
Twitter, попри всі невдалі рішення Ілона Маска, мав стабільне загальне тижневе охоплення мережі, хоча користувачі казали про меншу залученість. Переходу в Mastodon, про який багато говорили техножурналісти, не сталося.
Дослідники зауважують: тренд тримається кілька років, але нині досяг переламу: більше (30 %) людей частіше отримують новини з соцмереж, ніж прямо на сайті (22 %). Водночас 56 % опитаних хвилюються щодо визначення різниці між справжнім і фейковим в онлайн-новинах. Ті, хто активніший у соцмережах, занепокоєні більше.
Як і в попередні роки, авторитетні бренди на північноєвропейських ринках тримають міцні зв’язки з користувачами. А от у деяких частинах Азії, Латинської Америки та Африки соцмережі є найважливішим джерелом інформації. На інших ринках Азійсько-Тихоокеанського регіону, таких як Японія та Корея, портали на кшталт Naver і Yahoo! є основними точками доступу до контенту, тоді як в Індії та Індонезії цю роль виконують мобільні агрегатори новин.
Оскільки щороку у вибірку потрапляє все більше представників цифрового покоління, то показники уподобань молоді виразно зміщуються в сторону соцмереж і месенджерів, а не візитів на сайт. У соцмережах користувачі більше довіряють інфлюенсерам і блогерам, ніж журналістам (виняток — Facebook і Twitter). Зокрема це може бути пов’язано з тим, що медійники не впевнені, як адаптувати свій контент і tone of voice до Instagram, Snapchat і TikTok.
Щодо популярних тем, то твіттерським краще заходять «важкі новини», тоді як у Facebook, TikTok, Instagram очікують мемів, веселих чи іронічних постів про актуальні події. В усіх соцмережах дослідники помітили наростання байдужості чи навіть втоми від новин про війну в Україні. Поки дослідникам незрозуміло, чи це пов’язано з загальним падінням інтересу до новин, чи алгоритмічними упередженнями.
До речі, про алгоритми
З 2016 року люди в багатьох країнах стали менш задоволеними добором контенту як від алгоритмів, так і від журналістів. Ці зміни не є суттєвими на всіх ринках, але, наприклад, результати роботи алгоритмів менше подобаються молоді, яка на них покладається. Проти попереднього опитування, частина позитивно налаштованих щодо алгоритмічного курування стрічки змінила своє ставлення на нейтральне.
Відсоток негативу не змінився, хоча багатьох користувачів занепокоїв перехід до алгоритмічної стрічки від хронологічної (з останнього — Twitter). Так само багато користувачів говорили інтерв’юерам про те, що соціальні медіа можуть штовхати їх у «кролячі нори» (дуже глибоко в певну тему чи упередження). Також дослідники виокремлюють високий рівень занепокоєння тим, що через «надмірно персоналізовані» новини можна пропустити важливу інформацію чи звузити різноманіття точок зору.
Більшість людей — незалежно від віку та країни — прагне зробити своє джерело новин не веселішим чи цікавішим, а більш надійним і різноманітним та менш токсичним. А соцмережі оптимізуються у зворотному напрямку — для залучення за будь-яку ціну, але віральністю, а не якістю контенту. Чимала частина опитаних намагається впливати на свою стрічку — відписується чи блокує, переглядає свої автоматично визначені інтереси тощо.
На жаль, попри перестороги щодо алгоритмів, люди не довіряють і редакційному куруванню контенту. Зокрема тому, що не бачать в ньому різниці від алгоритмічного та загалом не надто довіряють роботі журналістів.
Пік підписок та інші бізнес-виклики
На активних в плані підписок ринках середня частка тих, хто платить за онлайн-новини, лишається на рівні 17 % другий рік поспіль. Через це дослідники припустили досягнення піку підписок. Як і в попередні роки, найбільше коштів на багатьох ринках залучає один чи кілька великих і відомих видавців.
У більшості країн платять лише одному виданню, але в США 56 % платять двом або більше — часто це національні та місцеві газети, дещо рідше культурні чи інші тематичні медіа. 8 % платять за імейл-розсилку, яку веде журналіст чи відома особа, 5 % платять подкастеру чи ютуберу.
Приблизно кожен п’ятий передплатник стверджує, що припинив платити принаймні одному медіа. Інші шукають дешевші варіанти чи можливості знижок. Однак у багатьох країнах основною причиною скасування було те, що люди просто недостатньо використовували підписку, щоб виправдати вартість, або вони не мали достатньо часу.
Чому люди готові підписуватися на медіа?
доступ до якіснішого або цікавішого контенту та ретельне редакційне курування;
допомогти фінансувати хорошу журналістику;
ідентифікація з брендом і його політикою;
спільнота та переваги для її членів.
Деякі сказали, що вони могли б заплатити, якби контент був більш особливим (22 %), якби був варіант без реклами (13%) або якби ціна була нижчою чи забезпечувала більшу гнучкість (32 %). З іншого боку, набагато більше людей (42 %) сказали, що ніщо не переконає їх платити за новини. Багато потенційних передплатників, особливо молодих людей, розглядають не одну підписку, а пакети з різних видань за справедливу ціну.
Ще дещо
✍🏻 Активність на кшталт репостів новин і коментування знизилася в різних країнах. На відміну від періоду між 2016 і 2019 роками, більше людей діляться та обговорюють новини в приватних повідомленнях чи групах у WhatsApp, Signal, Telegram і Discord. Там люди можуть вести приватні або напівприватні розмови з надійними друзями в менш токсичній атмосфері. Пасивних споживачів загалом серед опитаних 47 %.
Водночас меншість активних користувачів найбільш помітна в інфопросторі. Ці люди навіть впливають на порядок денний медіа та соцмереж. Дослідники побачили, що ця група, як правило, є чоловіками, краще освіченими та більш пристрасними у своїх політичних поглядах майже в кожній країні — той самий нерепрезентативний демографічний профіль, який обслуговують багато медіа.
✍🏻 Суспільні мовники зазнають критики від політиків, активістів та альтернативних правих медіа, а також з боку комерційних медіа — за нібито нечесну конкуренцію. Зменшуються охоплення радіо й ТБ, а отже зростає фінансовий тиск. Водночас саме до незалежних суспільних медіа з історією люди звертаються за новинами про, наприклад, війну в Україні чи COVID-19 (хоч це і не рятує онлайн-охоплення). Також викликом є залучення молоді, яка виросла в цифровому середовищі, де суспільні мовники не є аж таким авторитетом.
✍🏻 Текст чи відео? Досі текст: 57 % віддає перевагу читанню новин, 30 % перегляду й 13 % — слуханню. Читання вважають найшвидшим і найпростішим способом доступу до інформації. Можливість слухати новини одночасно з іншими справами здається привабливою молодшим споживачам.
✍🏻 Серед опитаних із 20 країн, де розвинені подкасти, третина слухає їх щомісяця. За підсумками дослідження, популярні пояснювальні й розмовні формати, але яскраво виражені лідери на кшталт подкасту The Daily від The New York Times чи Genstart від данського DR є не в кожній країні. Викликом для подкастерів є дистрибуція в соцмережах і зокрема необхідність відеоверсії для цього.